У Великій Британії живе 80-річний садівник-аматор Девід Латімер, який виростив «чудо-сад» у пляшці. Його унікальність у тому, що сулія не відкривалася вже понад сорок років.
У 1960 році Девід Латімер посадив свій сад у сорокалітрової пляшки з-під сірчаної кислоти. Він поклав у неї земляну суміш, а як добрива взяв рідкий компост. Компоста було багато, майже половина пляшки. Девід використовував лише 140 мілілітрів води. Обережно, за допомогою дроту, садівник посадив саджанці усередині скляної колби.
Девід посадив у сулію звичайнісіньку кімнатну традесканцію. Вона продовжувала зростати, доки не наповнила весь обсяг пляшки. Девід поливав її лише двічі: при посадці та на початку 70-х років. Через дванадцять років, після того, як полив свою традесканцію вдруге, Девід наглухо закрив свою сулію, щоб подивитися, як поведеться рослина в повній ізоляції від навколишнього світу.
Сад знаходиться за два метри від вікна, тому сонячного світла цілком вистачає. Щоб пагони та листя росло рівномірно по всьому об’єму бутлі, Девід іноді повертає її різними сторонами до світла. Рослина поглинає сонячне світло, і з його допомогою здійснюється фотосинтез. У процесі рослина виділяє кисень. Процес супроводжується зволоженням повітря у бутлі. Волога накопичується на стінках і стікає по них у ґрунт.
Листя і пагони, що ростуть у бутлі, не отримують достатньо сонячного світла. Вони опадають і перегнивають, виділяючи вуглекислий газ, який також використовується для роботи фотосинтезу та живлення. Традесканція живе завдяки поживним речовинам, які сама й створює.