Олег Левицький: Чи побачимо ми розвиток сільськогосподарської кооперації на Закарпатті?

Осінь. Пора збору врожаю. Їдучи через села України, бачу майже біля кожної хати продають різноманітну городину та овочі. Для більшості це одна з небагатьох можливостей отримати додатковий дохід та реалізувати надлишки сільськогосподарської продукції. Але не всі мають хату біля жвавої дороги , тому більшість продають свої врожаї за копійки перекупникам, або скормлюють худобі, втрачаючи тим самим значну частину вартості вирощеної продукцї. Навіщо йти далеко за прикладами, коли в селі Заріччя, Закарпатської області ,що спеціалізується на вирощуванні овочей вже щонайменше 40 років, більшість вирощених овочей продається з коліс.

Питання: чому після 30 років розвалу СРСР ми до сих пір не повернулися до кооперації?

Трохи цифр. В ЄС 80% сільгосп земель обробляється членами кооперативів. У Франції наприклад 700 кооперативів і десятки з них мають оберти в мільярди євро. В США найбільший сільськогосподарський кооператив CHS має оберт у 28 мільярдів доларів . Тобто і в Америці і в Європі кооперативи є домінуючою формою організації фермерства і виробництва харчової продукції. І там добре розуміють що кращий господар на землі це не великі агрохолдинги – латифундії, а малі і середні фермери, об’єднані в кооперативи. Це і є основна формула розвитку та заможності європейських та американських сільських територій.

Маючи певний досвід у сільськогосподарському вирощуванні, разом з партнерами ми створили обслуговуючий кооператив, для того щоб перейти для більш ефективного вирощування, зберігання та подальшої переробки та реалізації фермерської продукції.

В Україні до більшовицької революції кооперативний рух був добре розвинутий. З початку незалежності України були спроби відновити кооперацію у її класичній формі, але ці всі ініціативи залишилися лише на папері– погано продумані, погано впровадженні та недофінансовані. Тому ми продовжуємо бачити подальший занепад, зубожіння та депопуляцію українського села. Подивіться лише на сучасну сільськогосподарську інфраструктуру Закарпаття, яку б могли б використовувати кооперативи – нажаль 80-90% цієї інфраструктури знаходиться в руїнах (агрохіми, тракторні ремонтні парки, тваринницькі комплекси, переробка та зберігання). В останній час стали більше говорити про необхідність фінансової підтримки малих і середніх фермерів (часткові гарантії, субсидії, цільові програми та ін.), внесли деякі зміни в закон про кооперацію, але як практик можу сказати що за відсутності фінансування, враховуючого реальний стан справ на селі, вся ця «підтримка» лише інформаційний шум.

Закарпаття завдяки своєму теплому клімату та локації має значний потенціал в рослинництві та садівництві які можуть годувати як місцевий ринок, ринок України так і ринок ЄС. Будемо сподіватися що в найближчий час розвиток кооперації в Закарпатті отримає нові стимули як на місцевому так і національному рівні, а також ми побачимо більш дієву та значиму підтримку в рамках процесу євроінтеграції. А ми в той час будемо розширювати діяльність нашого кооперативу та залучати всіх тих хто підтримує розвиток сільськогосподарської кооперації в Закарпатті.