Чому японська типографія «не така, як всі»?

Роботи японських дизайнерів вирізняються з-поміж інших, навіть попри глобалізацію та змішування стилів.

У сучасній японській мові співіснують три системи письма: ієрогліфи – кандзі, силабічні абетки – катакана та хіраґана, і латинські літери – ромадзі. Японське письмо має різні варіанти нахилу. Східний вертикальний передбачає нахил справа наліво, а західний горизонтальний – зліва направо.

Такий мікс вирізняє постери і типографію у цілому. Дизайнерка Katya Tinmey (Росія) дослідила й узагальнила техніки роботи з текстом:

■ Текст як ілюстрація. Ієрогліфи походять від піктограм, але зберегли свою ілюстративність. Наприклад, постер «Ліс», який художник Ryuichi Yamashiro створив для підтримки кампанії на захист лісу.
■ Японська мова налічує близько 6 000 ієрогліфів. Дизайнери не стільки розробляють шрифти, скільки малюють від руки, тому кожен постер має унікальний шрифт.
■ Часто простір заповнюють текстом. Повністю. Вважають, це робить постер більш інформативним, а значить і більш функціональним.
■ «Сітка» або техніка відцентрованої композиції: головний текст розміщено у центрі, а ілюстрації розходяться в різних напрямках, ніби сонячне світло.
■ Текст попри краї постера – техніка, протилежна до попередньої. Текст розташовано попри краї постера, а центр залишається порожнім.
■ Дизайнери часто поєднують різні мови, особливо англійську. Таким чином вони прагнуть зробити постер більш інформативним та пластичним.