Індустріальні парки Закарпаття – локомотив промислової євроінтеграції України

Нещодавно прочитав заяву міністра Розвитку громад і територій Олексія Чернишова про плани створити за 3 роки 25 індустріальних парків.

В парламенті вже зареєстровані два законопроекти з поправками в Податковий і Митний кодекси, які містять фіскальні стимули для індустріальних парків (ІП). Законопроектами передбачається можливість для індустріальних парків отримати звільнення від сплати ввізного мита на обладнання, імпортного ПДВ на обладнання і від податку на прибуток на 10 років.

Також планується надати місцевим органам влади право встановлювати пільги по місцевим податкам для індустріальних парків і їх резидентів. Передбачені певні компенсації для резидентів ІП частки інвестицій від 15% до 70% відсотків , також компенсації по процентним платежам 30%-70%, також компенсацію на вартість підключення до електромереж – 50%.

Це кроки у правильному напрямку, але цього замало, бо ділянка під індустріальний парк без необхідної інфраструктури, це все ще просто ділянка, тому держава крім змін у законодавстві повинна інвестувати в необхідну для парків інфраструктуру – дороги, енергетику, водопостачання, каналізацію та утилізацію сміття.

Європейська практика показує що більшість іноземних інвестицій, які були розміщені в східноєвропейських державах розміщені вздовж кордонів їх інвесторів – у Польщі та Чехії більшість підприємств з іноземними інвестиціями розміщені вздовж німецького кордону, а в Угорщині та Словаччині – вздовж австрійського кордону. Закарпаття є найбільш західний регіон України, що знаходиться найближче до споживачів у ЄС, тому слід очікувати повторення такої самої практики при подальшому розвитку індустріальних парків в Україні.

Але що може запропонувати Закарпаття західному виробнику сьогодні, крім вигідної локації ( кордони з Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею і три вантажних пунктів пропуску), та нової законодавчої бази? Не дуже багато, якщо говорити про достатність та сучасність необхідної для виробництва інфраструктури. Все що ми маємо це 30-40-50 річні об’єкти інфраструктури, які в більшості випадків вже повністю виснажені, відпрацьовані і потребують повної заміни на сучасну інфраструктуру, щоби задовольнити нові потреби та можливості. Новий аеропорт в Мукачеві це плюс для інфраструктури Закарпаття, але потрібні також новий залізничний та автовокзал в Мукачеві для інших видів сполучень з регіонами України, щоби додати ефект мультиплікатора в промисловому розвитку для всієї України. Мукачево зі Львовом має з’єднувати сучасна залізна дорога для швидких потягів та 2-х полосна автомагістраль з тунелями в Карпатах, щоби дорога займала 2-2,5 години, проти 4-5 годин зараз, збільшив тим самим пропускну здатність та значно зменшив навантаження на екологію Карпат (зменшення перегазовування на підйомах та шуму).

В моїх бесідах з головами Закарпатських ОТГ про майбутній розвиток громад я бачу чітке розуміння та зацікавленість в створенні індустріальних парків, але бажання та розуміння без фінансової та організаційної підтримки з боку держави не дасть бажаних результатів. В Східній Європі розвитком індустріальних парків займаються окремо створені державні агенції, які допомагають як інвесторам так і ОТГ створити успішний індустріальний парк, від організаційних питань до фінансування через механізми державно-приватного партнерства.

Україна має використати цей досвід у своєму розвитку теж.

Використовуючи досвід та кращі практики наших східноєвропейських сусідів, індустріальні парки Закарпаття мають найкращі шанси стати локомотивом промислової євроінтеграції України. Але ця можливість потребує від держави не тільки законодавчих ініціатив, але і додаткових організаційних кроків, через спеціалізоване держагенство та залучення фінансових ресурсів на відбудову та розвиток необхідної інфраструктури.

Джерело