Скейтбординг – екстремальний вид спорту. Окрім катання він включає у себе виконання складних трюків, індустрію розваг, вид мистецтва та спосіб просування.
Для когось скейтбординг стає періодом життя, хтось живе ним, а хтось – поза ним. Сьогодні ця індустрія допомагає людям в різних сферах життя. Наводимо кілька прикладів.
Трунар Анусорн Юнгьеарн із Бангкоку розбирає свої творіння та перетворює на скейтборди.
Внаслідок пандемії COVID-19 у Таїланді позакривали всі бари і спортивні зали, тож скейтбординг набув шаленої популярності. Однак ціни на дошки виросли, тепер їх можуть придбати лише заможні громадяни.
Анусорн не хоче мирится із цим. Він прагне, аби діти з бідних сімей також могли кататися. Їм він подарує перші десять бордів, які сам виготовив у своїй майстерні. Всі дошки чоловік прикрашає тайськими національними символами.
У найбільшій фавелі Бразилії почали видавати їжу в обмін на пластикове сміття — автори проекту Na Laje Designs приймають кришки від пляшок, подрібнюють їх, плавлять і роблять скейтборди.
В Україні скейтбординг є частиною вуличної культури, зазвичай на міському рівні, проте він може набувати форми міжнародних змагань (dime glory challenge); сполучатися з іншими видами мистецтва: музика, фотографія, кіно (grind), анімація (sk8), мода (vans); експериментувати у виробництві. Так, для зйомок Mid90s (2018) використовували плівку 16-мм та формат 4:3, аби правдиво відобразити реалії того часу.